Те, що є «звичним» і «зрозумілим», не викликає у нас інтересу, а цікаві малодосліджені, нові сфери ваблять, проте вони овіяні страхом і упередженнями. Чи й справді незвідані території такі небезпечні та ризиковані? Сьогодні людині особливо складно відкинути принципи інструментального мислення, позбутись шаблонів і кліше, зламати межі і ризикнути, зробивши крок у бік маловідомої, «темної» території.
Однак автор пропонує хоча б інколи свідомо чинити саме так. Внутрішні маячки можуть бути набагато дієвішими навігаторами, аніж GPS і до них варто прислухатися. Тож яким би чужим, страшним чи незрозумілим не виявився (видавався ) нам той новий, інший світ, в його досконалості ми можемо розгледіти частинку себе, а отже – бути вдома.
Однак автор пропонує хоча б інколи свідомо чинити саме так. Внутрішні маячки можуть бути набагато дієвішими навігаторами, аніж GPS і до них варто прислухатися. Тож яким би чужим, страшним чи незрозумілим не виявився (видавався ) нам той новий, інший світ, в його досконалості ми можемо розгледіти частинку себе, а отже – бути вдома.
Новий проект «Темрява» Мирослава Вайди – своєрідна подорож. Це мандрівка не лише для глядача, а й для художника, який експериментує, використовуючи у своїх роботах та поєднуючи між собою малопіддатливі бітумні смоли, дерево, гуму та інші матеріали.
Дозволити собі бути відкритим, приймати, йти і бачити в навколишньому світі досконаість – це дещо з того, що дозволить не втрачати орієнтирів і не боятися навіть у найтемніших закавулках.
