«Місто промовляє своїми тріщинами та полущеною штукатуркою, і ти в такому захваті від думки, що бачили ці вікна, стіни та дахи… вистачає лиш декількох хвилин, щоб торкнулось твоєї душі відчуття давньої статичної гармонії».
Метою серії було показати справжню, неретушовану красу людей, простих речей, міст; те, що сховане від ока, що викликає щире зацікавлення. Авторка закликає нас вдивлятись в погляд, спостерігати вигини, бачити знайому пластику звичних, побутових речей, відзначати винятковість та особливість - щоб відбувся діалог, прийшло розуміння неповторності всього й всіх. Для неї кожна мить, яка з тобою, є твоїм продовженням.
Картини художниці мають свою певну стилістику, яка деякою мірою відсилає нас в епоху романтизму. В структурі мазку ми можемо побачити натяки на експрессіонізм, навіть на ташизм, але кольорова гамма все ж таки ближча до імпрессіоністичних творів.
Звісно, залишається місце авторському стилю. Формотворення базується вже зовсім на інших, більш пізніх живописних принципах і, як повсюдно в сучасному мистецтві, спостерігаємо відмову від суворої нормативності в художній творчості.
